Крім жорстокої війни в Україні, росія паралельно веде одразу декілька різних битв в інших державах. Яскравий приклад — це газова війна Кремля проти Молдови.
Наразі Кишиневу вдається давати гідну відсіч Москві. Якщо перевести мої оцінки в аналогію з футбольним матчем, то поки що рахунок 3−0 на користь наших молдовських друзів.
Що означають ці три голи?
Перший м’яч: Кишинів зумів перейти на імпорт газу з країн ЄС та України й пройти минулу зиму без постачання газу з росії на підконтрольну територію.
Другий гол: Молдова зуміла вилучити з-під оперативного контролю Газпрому свою ГТС та передати її міжнародному оператору;
Третій: Молдовагаз провів аудит боргів перед Газпромом та встановив за допомогою незалежних аудиторів їх необґрунтованість, що означає економію майже $800 млн або більше 20% річного бюджету Молдови.
Якщо підсумувати все написане вище, то можна сказати, що Молдова вже звільнилась від російського газового зашморгу.
Чи можна вважати цю перемогу остаточною? Ні, матч продовжується. Потрібно зіграти ще другий тайм, який включає наступні зими та звичайно ж майбутні президентські та парламентські вибори. На жаль, газова незалежність Молдови залишається досить крихкою та вимагає перевірки часом. Але три «голи» — це три великі кроки в правильному напрямку.
Зовнішньому спостерігачу може здатись, що зробити їх було доволі легко. Насправді це зовсім не так. Це був важкий і навіть непопулярний для їхнього внутрішнього споживача вибір керівництва Молдови.
Президентка Майя Санду отримала величезну порцію критики від політичних конкурентів. Це рішення б’є по гаманцях виборців. Але рішення Санду є стратегічним, його оцінюватимуть впродовж десятиліть. Перед президенткою Санду на столі лежав набагато комфортніший варіант — зберегти статус кво. Тобто Молдова могла і надалі продовжувати обмінювати дешевий російський газ на геополітичні поступки Москві.
До речі, так продовжують робити деякі європейські країни. Візьмемо до прикладу ту ж саму Австрію, яка збирається продовжувати імпорт російського природного газу ще на 4 роки. Процитую Міністерку з питань клімату, довкілля, енергетики, мобільності, інновацій та технологій Австрії Леонору Гевсслер: «Уряд залишається відданим припиненню імпорту російського природного газу до 2027 року. Але нелегко скасувати роки та десятиліття неправильної політики всього за кілька місяців або через рік».
При всій повазі до австрійських колег, така позиція не витримує жодної критики, та має просте пояснення — австрійським політикам так зручно, а комусь з їхньої політичної еліти так вигідно. І це є головною причиною, чому вони не хочуть нічого міняти.
Справжня незалежність не стає результатом політичної декларації, а вимагає низки складних дій.
Що потрібно було Молдові?
- Зайняти власну сильну позицію у перемовинах з Газпромом;
- Створити державного імпортера газу на заміну газпромівського;
- Залучити якісних юридичних радників, які можуть захищати позиції держави в судах усіх юрисдикцій.